65 днів тривали бої за Монастирищину

Січень 1944 року став доленосним для монастирищан: на території району німецько-фашистські загарбники після поразки на Дніпрі зробили спробу перейти в контрнас­туп . Тепер вся увага наших військ та військ ворога була прикута до Корсунь-Шевченківської операції, яка завершилась повним розгромом ворога в лютому 1944 року. В ці дні від Зюбрихи до Коритні відбувалися ком­позиційні бої вздовж Гірського Тікича. Лише Лукашівка та Тарасівка залишалися ра­дянськими, а решта поселень все ще були окупованими.

Після завершення Корсунь-Шевченківської битви радянське командування здійсни­ло перегрупування своїх військ і 5 березня розпочалася Умансько-Батошанська опе­рація. Визволення району розпочалося 7 бе­резня і завершилося 11 березня. Більшість поселень району звільняли воїни 133-ої дивізії, в складі якої перебували і наші зем­ляки (В.І.БІлокур з Попудні), яких мобілізу­вали польові військкомати. Районний центр визволяли воїни 127-го полку 42-ої стрі­лецької дивізії (командир - Герой Радянсь­кого Союзу К.Г.Середа) - це сталося 10-го березня, а останнє село Терлицю було виз­волено 11 березня.

10-го березня стало днем визволення всього району на підставі наказу Верхов­ного Головнокомандувача, підписаного в цей день. Ось рядки з цього наказу: „Війська 2-го Українського фронту прорвали сильну оборону німців на Уманському напрямі ... оволоділи містом Умань, райцентрами... Тальтіе, Буки, Маньківка, Бабанка, Катеринопіль, Монастирище і зайняли понад 300 інших населених пунктів..."

Бої за визволення району тривали 65 днів, під час яких загинуло 2543 воіни, що захоронені у 19 братських та 20 одиноч­них могилах. їх пам'ять увіковічнюють, крім пам'ятників, САУ-2 (Івахни). гармата-сорокоп'ятка (Цибулів), літак (Монастири­ще), стела на Гвардійському полі (Шарно-піль), меморіальні дошки, назви вулиць, музейні експозиції. Почесними громадяна­ми району стали генерал ТХ.Уманський, капітан Г.В.Рєзінкін, навідник гармати В.М.Перм'яков.

І.ВОЛОШЕНКО, працівник краєзнавчого музею.