Маленькі черкащани кажуть, що їх потрібно захищати від бандитів, павуків і… двірників. А головними захисниками, на їхню думку, є батьки Натомість фахівці стверджують: рідні люди нерідко завдають дитині чи не найбільшої шкоди
Напередодні Міжнародного дня захисту дітей газета
«Нова Доба» поцікавилася в самих винуватців свята, чи знають вони про нього і від чого, на їхню думку, їх треба захищати.
– Якщо мене хтось буде чіпати, я хочу, щоб тато й мама мене захистили, – говорить першокласниця Ніка й пояснює: – Щоб не забрали мене якісь злі люди, бандити.
Учень 4-го класу Коля теж боїться лише, аби його не вкрали, та ще нарікає на двірників:
– Нас треба захистити від тих, хто тут прибирає. Бо ми з хлопцями у дворі граємося, будуємо курені й хатки, а вони все валяють, – радіє він нагоді поскаржитись у газету.
– Від хлопців, які б’ються, – не задумуючись, відпо-відає п’ятирічна вихованка дитсадка Віра.
– Від хвороб, – статечно говорить 6-річний Діма.
– Від вітру, – додає його ровесник Саша. – Коли вітер сильний, як буря, і дерева ламає…
У список небезпек, від яких треба захищати, потрапили також кліщі, павуки (мишей, як виявилося, черкаські діти не бояться геть), злі собаки. Щоправда, найчастіше все-таки діти згадують злих незнайомих людей.
При цьому всі вони сподіваються, в першу чергу, на захист від батьків.
Крім батьків, у захисники потрапили старші брати, дідусі й бабусі та, як не дивно, сусіди. Чомусь ніхто не згадав ні про міліцію, що мала б захистити від «злих бандитів», ні про лікарів, що повинні захистити від хвороб, ні про вчителів і вихователів.
– Ми поводимося як слід, намагаємося бути акуратними й обережними, а тому просто не потрапляли досі в такі ситуації, щоб учителі нас захищали, – намагається після підказки викрутитися четвертокласник Коля.
Самі ж учителі вважають, що їм найчастіше доводиться захищати дітей від несправедливості в різних її проявах: і від кривдників-старшокласників, і від несправедливої оцінки знань.
– Діти вразливі, й несправедливість сприймають дуже гостро, – говорить Ніна Завертана, завідуюча методичним кабінетом відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації. – А вчителі мають, насамперед, захистити їх від зла, від насилля з боку і дорослих, і однолітків, а особливо – від насилля в сім’ї. Ми повинні захистити дітей від жорстокості, яка не лише присутня в нашому сьогоденні, а й заполонила телеекрани та комп’ютерні програми.
Про цілком реальні, а не віртуальні негаразди, які трапляються з дітьми, знають в обласному притулку для неповнолітніх.
– Багато хто з наших вихованців потерпав від домашнього насилля: і фізичних знущань, і від моральних, психологічних, – розповідає вихователь-методист Черкаського обласного притулку для неповнолітніх «Теплий дім» Лідія Зоренко. – Їм бракувало найнеобхіднішого, навіть їжі: іноді в їхніх оселях, окрім солі, інших продуктів не було. Трапляються випадки, що діти не ходять до школи, бо не мають взуття чи одягу. Що вже говорити про іграшки, подарунки. Діти, бува, не знають, коли в них день народження! Батьки-алкоголіки не дбають про їхнє здоров’я, і діти, неначе в повоєнні роки, страждають від вошей і корости! Та ще й «добивають» їх морально або й зовсім не помічають – це також психологічне насилля. Іноді (на щастя, нечасто) трапляються й випадки сексуального насилля, навіть з боку рідних людей. Тож нашому суспільству є від чого захищати наших дітей.
